Дубенська школярка освітила американців, що Україна – не частина Росії

Дубенська школярка освітила американців, що Україна – не частина Росії

Минулого року, навесні, десятикласниця СЗОШ №5 Наталя Мелех успішно пройшла три відбіркові етапи Програми обміну майбутніх лідерів (FLEX) та отримала можливість навчатися в американській школі протягом одного академічного року, проживати в американській приймаючій родині і отримувати стипендію. Програма фінансується урядом Сполучених Штатіві на теренах України діє понад 20 років. Наталка скористалася цією перемогою та на дев’ять місяців залишила рідний будинок, родину та школу. 13 травня дівчина повернулася на Батьківщину і охоче поділилася враженнями від поїздки, від нової країни, сім’ї та школи.

— Наталко, чи потрапила ти, як передбачалося, в Мічиган?

Моє постійне місце проживання було Ґренд Репідс штат Мічиган, що знаходиться на північному центрі США. Після дводенних поїздок і перельотів, що включало в себе зупинку в столиці Америки – Вашингтоні, всі студенти, які летіли зі мною, роз’їхалися по різних куточках цієї країни.

— Які враження від нової сім’ї?

— Я пам'ятаю, як моя приймаюча сім'я радісно зустрічала мене в аеропорту і на їхні питання я просто схвально відповідала, кивала головою або широко посміхалася. Мої хост-батьки працюють інженерами, хост-сестра навчається в 10-му класі, а хост-брат цього року поступив в університет. За перший місяць нашого спільного проживання я дізналася про них все, що тільки могла.

— Що входило в твої обов’язки (наприклад, стандартний режим дня)?

— Майже щодня після школи я або займалася спортом, або залишалася з друзями в бібліотеці, щоб повчити уроки, почитати чи подивитись фільми. Після спільної вечері з моїми хост-батьками ми майже завжди кудись їхали розважатись. Також я була в команді з крос-кантрі, що є альтернативою бігу на довгі відстані в різних місцевостях, пізніше зі знайомими ходила в шкільний фітнес-зал. За період перебування в Америці я відвідала декілька університетів, посиділа на лекціях, подивилася, як живуть студенти в Америці. Я мала багато друзів з різних країн, які також приїхали тут вчитись. Ми часто організовували вечірки і разом відвідали столицю Мічигану.

— Чи реальний стереотип про часте споживання американцями фаст-фуду та надмірну вагу?

— Хочу зруйнувати стереотип українців про те, що американці не слідкують за своєю фігурою і здоров'ям. Навпаки, сучасне молоде покоління приділяє багато уваги своєму раціону харчування і способу життя.

— У яких цікавих місцях побувала та що вразило найбільше?

— Говорять, що де б ти не був в Мічигані, ти ніколи не будеш дальше, ніж <st1:metricconverter>5 миль</st1:metricconverter> від якогось озера. Я мала можливість побувати на всіх Великих Озерах, що знаходяться в моєму штаті (Мічиган, Ері, Гурон, Верхнє) і на невеличких мальовничих озерцях серед густих лісів, біля яких ми жили у палатковому містечку. Від однієї лише думки про природу Мічигану у мене захоплює дух. Також я мала можливість поїхати в парк атракціонів в Огайо перед настанням шкільного року. Щемоя хост сім'я подарувала мені поїздку в Чикаго перед новорічними святами, а пізніше навесні ми разом поїхали в Маямі, штат Флорида. Я вперше побачила Атлантичний океан.

— Порівняй навчальний процес в Україні та Америці, посилаючись на свій досвід.

— Освіта в Америці настільки відрізняється від української, що з початком навчання в американській школі у мене настав культурний шок. Вчителі там набагато стриманіші та толерантніші до учнів, ніж в Україні. Всі працюють за персональними ноутбуками і виконують всі домашні завдання на них. Кожен учень має право вибрати 6 предметів на рік, ті, які йому до вподоби. Система оцінювання також зовсім інша і правила стосовно відвідування школи вимагають суворішого дотримування. До студентів по обміну здебільшого ставляться всі з особливою увагою і цікавістю. Весь навчальний рік я із задоволенням відповідала на всі питання з боку американських студентів. Деколи вони мене сильно розчаровували, адже більшість уявлення не має, де знаходиться Україна і чи вона не частина Росії. Але тепер я з гордістю можу сказати, що таке питання в кінці мого перебування ні в кого не виникало.

— Чим тобі допоміг проект?

— Не можу навіть передати, скільки багато дорогоцінного досвіду мені дав цей проект. По-перше, я стала краще розуміти культуру Америки і менталітет цього народу, я стала його частиною. По-друге, моя англійська мова вдосконалилась і під кінець у мене не було жодних проблем із спілкуванням. Одночасно, я отримала багато нових якостей, що зробили мене більш відкритою, відповідальною та самостійною.

— Як зараз складається твоє життя в Україні?

— На жаль, моє американське життя уже закінчилось, але я була безмірно щаслива повернутися додому. Моя перспектива на життя дуже змінилася. Наразі у мене ще досі культурний шок і адаптація до нового життя в Україні. Сім'я, друзі і деякі вчителі зустріли мене з радістю і позитивом. Але в мене відразу почалися екзамени в школі, в тому числі з англійської. Всі оцінки з американської школи не рахуються тут. Але трохи більше дев’яти місяців в Америці були того варті.

— Поділися секретом успіху для інших потенційних учасників програми.

— Хочу сказати, що всі, хто не впевнені у своїх силах, не повинні сидіти вдома і чекати якоїсь удачі і везіння. Краще завжди використовувати шанси і такі моменти, які зможуть змінити вас і ваше життя в кращу сторону.

Спілкувалася Мар’яна РОСОЛОВСЬКА
Фотогалерея:
Дубенська школярка освітила американців, що Україна – не частина Росії 0Дубенська школярка освітила американців, що Україна – не частина Росії 1Дубенська школярка освітила американців, що Україна – не частина Росії 2Дубенська школярка освітила американців, що Україна – не частина Росії 3Дубенська школярка освітила американців, що Україна – не частина Росії 4
1805

Коментарі

Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...