Автор гімну Дубна відсвяткував ювілей у вересні, хоча народився в липні

Композитору Олександру Матвійчуку, який є автором музики гімну Дубна, цього року виповнилося 85 років. І хоча народився він у липні, все ж офіційне святкування дня народження з друзями і прихильниками творчості вирішив перенести на менш спекотний кінець вересня. Місцем зустрічі з митцем стала Дубенська районна центральна бібліотека.

Творчі досягнення Олександра Матвійчука – автора дубенського гімну

Поспілкуватися з видатним композитором сучасності, дізнатися його творчі секрети та погляди на життя прийшло чимало слухачів. Серед них був і Микола Тимчак, який написав текст гімна Дубна, і письменниця Любов Пшенична, і поетеса Ярослава Савчук, і чимало інших колег по творчому цеху, а також студенти Дубенського педагогічного коледжу, котрим було цікаво вживу подивитися на людину, яка створила музику до гімна, офіційно затвердженого статутом територіальної громади міста.

Ювіляр розповів, що йому є чим похвалитися і крім гімну: написав ряд книжок, а також близько 50 хорових музичних творів. За освітою Матвійчук музикант, але це не заважає йому пробувати сили й на літературній ниві.

Дочка зіграла на скрипці з-за океану

Найкращим подарунком для композитора став дзвінок у Канаду до дочки Галини. Під час прямого інтернет-ввімкнення Галина сказала, що пишається батьком, який після виходу на пенсію 25 років тому розпочав нове творче життя і досі займає активну життєву та громадську позицію. Вихід на пенсію для нього не відпочинок, а період плідної праці.

Галина додала, що намагається брати приклад із невтомного творчого батька, і відразу ж довела це на практиці, зігравши на скрипці. Розчулившись, Олександр Матвійчук сказав, що його найголовнішим досягненням у житті, найбільшою радістю та гордістю є діти, а творчість – це так, просто захоплення і не більше.

Нове хобі Матвійчука – новели

Потім він поділився секретом: нещодавно дуже захопився новелами і мріє написати щось у такому жанрі, адже розуміє, що сили вже не ті, щоб подужати створення великого роману. Матвійчуку довелося перечитати десятки авторів новел, щоб «увійти в русло», у стиль. Композитор не знає, чи вдасться видати збірку власних новел, якщо все-таки напише їх – книговидавництво нині дуже витратна справа. Однак невизначеність майбутньої долі власних творів не відбирає в нього бажання їх створювати.