Відомий дубенський різьбяр може залишитися без майстерні

Сергій Яковчук – знаний у Дубно різьбяр. Під час різноманітних свят та місцевих ярмарків щоразу виставляє на продаж великий асортимент красивих дерев'яних виробів, які подобаються дубенчанам та гостям міста. Але мало хто знає, в яких нестерпних умовах нині змушений працювати талановитий майстер! Робоче приміщення Яковчука представляє собою сарай, який нині щільно затиснули з обох сторін зведені сусідами паркани. Більше того, навіть цей сарай, до входу в котрий дуже непросто потрапити, і то збираються зносити! Різьбяр у розпачі, адже йому та ще двом власникам майстерні перебратися нікуди.

Сивий дядько махав рукою, а паркан ріс

Яковчук розповідає, що вже понад рік ходить чиновницькими кабінетами і скаржиться на паркани, що взяли в облогу його сарай: з одного боку огорожа родини Юрченків, з іншого – Камінських.

«Коли минулого року цигани почали городити двір, вони сказали, що їм дозволив дядько сивий із замку, – розповідає Яковчук. – Цього дядька (тобто пана Гаврилюка) я покликав, як тільки вони почали рити фундамент. Він тоді махнув рукою – нехай будують! – і пішов геть. Вдруге викликав його, втретє: щоразу однакова реакція – хай будують! А зараз заявляє, що це не його проблеми, а мої».

Заступник директора Дубенського історико-культурного заповідника Сергій Гаврилюк, сивочолий, з козацькими вусами, розказує свою версію цього конфлікту: «Паркан зводився самовільно, без жодного погодження. До заповідника власники огорожі не зверталися і ніхто їм дозволу не давав». Але відразу ж захищає господарів: «Після того, як побудували паркан, у дворі завжди порядок – прийдіть, подивіться!».

Паркани законні і не дуже

Дубенчанка Сніжана Юрченко погоджується, що огорожу звела незаконно. Але пояснює, що інакше вчинити не могла – просто неможливо було жити в постійному страху за своє життя та майно. Жінка розповідає, що раніше вночі в цьому дворі постійно збиралися п'янички, вживали алкогольні напої, смітили, порушували громадський спокій, влаштовували оргії. Ніхто не зміг (чи не захотів) законним чином усунути їх звідти, тож жінка змушена була діяти на власний розсуд. Зате тепер у дворі чисто, немає сумнівних компаній, ще й каналізацію, яка падала, Юрченко відремонтувала власним коштом.

Її сусід Іван Камінський стверджує, що свій паркан звів законно і має всі необхідні дозволи. Його слова щиро здивували інженера заповідника, адже за правилами від колектора до огорожі має бути відстань щонайменше 12 метрів, а в даному випадку цей стандарт не дотримано. Інженер Дубенського історико-культурного заповідника Василь Шумило каже, що той, хто видав Камінському дозвіл на зведення паркана, має нести відповідальність. Тамара Камінська стверджує, що на цьому місці п'ять років стояв дерев'яний паркан. Потім він впав і змушені були встановити постійну огорожу через недовговічність дерев'яної.

Велике переселення сараю

Але не тільки в парканах полягає проблема! У березні цього року Дубенська міська рада надіслала лист, в якому повідомила, що задля обслуговування каналізаційного колектора господарську споруду, де знаходиться майстерня Сергія Яковчука, потрібно перенести. Усі мешканці проблемного двору дали згоду на перенесення сараю. Іван Камінський сказав, що вже почав будівництво нового сараю неподалік від старого, встиг на даний момент зробити фундамент.

«Перенесення господарської споруди необхідне для облаштування під'їзної дороги, – пояснює Сергій Гаврилюк. – У нас є державний акт на землю. Сарай зараз стоїть на землі, котра належить заповіднику. Треба просто перенести його на 15 метрів далі у двір – і проблема вирішиться, з'явиться дорога для проїзду. Приватний підприємець Камінська погодилася власним коштом перенести сарай».

Так-то так, але після перенесення сарай опиниться на землі, що належить уже не заповіднику, а міській раді, тоді як остання поки що не дала дозволу на це! Даний факт непокоїть Яковчука. Поспілкувавшись із місцевою владою, він запропонував інший варіант: зменшити циганський паркан наполовину, щоб забезпечити доступ у двір. А Гаврилюк тим часом заспокоює мешканців: «Я поміряю двір, поділю на всіх жителів і відміряю Вам 10 квадратів», – обіцяє він Сніжані Юрченко. Помітно, що мешканці проблемного району готові йти на компроміс. Головне зараз – знайти такий варіант, який влаштував би всіх.