У Дубні працюють «волонтери», яких ловили луцькі активісти

Мабуть, багатьом дубенчанам знайома ситуація, коли у маршрутку заходять волонтери у салатових маніжках та збирають кошти на допомогу хворим дітям або іншим потребуючим. Добродійники зі скриньками, буває, що просять про допомогу на зупинках, біля світлофорів тощо. Обличчя волонтера, який днями у маршрутках збирав кошти для допомоги хворому хлопчику з Луцька Максиму, видалося мені доволі знайомим. Я пригадала, що ще навесні минулого року інтернет-виданнями прокотилася інформація про псевдоволонтерів, які у Луцьку збирають гроші для хворих діток. В Інтернеті я познаходила матеріали, більш ніж піврічної давності, про викриття волинськими активістами добродійників-шахраїв, і зрозуміла, що псевдоволонтери перебралися тепер до Дубна. Обличчя затриманого навесні молодика і того, який гастролює дубенськими маршрутками – одне і те ж.

В соцмережі активіст Сергій Абрам ще навесні писав про те, що у Луцьку представники Автомайдану України, Самооборони Волині та громадські активісти зловили псевдоволонтера. Самооборонівець Дмитро Шума неподалік зупинки Варшавський ринок помітив підозрілого чоловіка, котрий збирав кошти в маршрутках, чим і привернув увагу активіста. Дмитро подзвонив колегам із самооборони та попросив приїхати, щоб дізнатися, що це за чоловік та на які цілі він збирає кошти. Коли на місце події прибули представники Самооборони, Автомайдану та громадські активісти, чоловік, побачивши їх, кинувся навтьоки та сів у маршрутку, котра була на зупинці. Проте «волонтера» встигли наздогнати та «зняти» з громадського транспорту. Після цього чоловік почав вигукувати: «Міліція, аферисти, провокатори» та ще безліч інших слів, щоб привернути до себе увагу перехожих, але у нього це не вийшло. Також чоловік кричав, що напише заяву до прокуратури. Виявилося, що «волонтер» приїхав зі Львова, і фонд, від імені якого від збирав кошти, також є львівським. Згідно з документами, львів'янин збирав кошти для двох дітей з сім'ї Чаркас, які мешкають у Львівській області, батько яких був добровольцем та загинув під Дебальцевим. Як повідомила по телефону дружина загиблого солдата, вона дійсно заключала договір з фондом у листопаді 2014 року, але виплат до сьогоднішнього дня немає. Коли жінка дізналася, що збір коштів проводиться у м. Луцьку, це стало для неї несподіванкою. Після цього активісти викликали міліцію, щоб написати заяву на перевірку цього фонду. «Волонтера» доставили в міськвідділ Луцька, щоб він дав покази у справі. У звіті про надходження коштів на рахунок фонду волонтери зі скриньками збирають по 150-200 гривень. Проте самі волонтери стверджують, що на день у їхніх скриньках у середньому по 400 гривень. Цікавий факт, що у Луцьку завжди є 3-4 «волонтери», яким цей фонд оплачує дорогу зі Львова і назад, квартиру у м. Луцьку, яка вартує 200 грн на добу (за словами «волонтерів») та харчування. Самооборонівець Олександр Ніколайчук запропонував голові фонду відкрити скриньки та порахувати кошти з них у присутності активістів, на що останній дав згоду. В підсумку активісти з трьох скриньок нарахували близько 1400 гривень.

Коли я обдумувала потрібність написання цього матеріалу в газету, на диво, до редакції завітала дубенчанка Галина з проханням звернутися через пресу до правоохоронних органів, щоб вони розібралися з діяльністю волонтерів-гастролерів. На моє питання: чому добродії викликали підозру в пані Галини, вона відповіла, що на її прохання показати свої документи один із волонтерів дуже рознервувався, почав доводити свою чесність, сказав, що збирає кошти для дитини зі Здолбунова саме у Дубні через те, що тут дуже добрі люди… Жінка не повірила волонтеру і вирішила дізнатися правду.

Декілька днів тому, повертаючись додому, я почала розмову на цю тему зі знайомим Василем. Він мені взагалі розплющив очі на весь цей бізнес. Як виявилося, більше року тому Василь шукав роботу, зокрема скористався популярними інтернет-сайтами. Оголошення про високооплачувану нескладну роботу не могло не привернути увагу. Чоловік зателефонував на номер, успішно пройшов співбесіду (на співбесіді запитували: «Чи Ви дуже принципові? Чи дуже совісні?») та став одним із претендентів на посаду менеджера. Коли Василь вже був за крок до посади – йому пояснили суть бізнесу. Чоловік, як менеджер псевдоблагодійного фонду, мав набирати на роботу «волонтерів» та координувати їхню діяльність. Але не волонтерів-добродійників, а волонтерів-шахраїв, які у скриньки збиратимуть кошти буцімто для потребуючих дітей. Згідно зі схемою афери, фото хворих діток беруть на різних сайтах, а коли хтось телефонує до родини, яка нібито потребує допомоги, то відповідає на дзвінок спеціально навчена людина-аферист, яка теж починає викликати жалість – і відпадають у співрозмовника всі сумніви щодо діяльності «волонтера». Тим більше усі потрібні документи, заключення, висновки щодо хвороби дитини – у аферистів наявні. За жалібний вид та топтання вулиць, закладів та маршруток «волонтер» забирає 50% від зібраної за день суми, близько 40% потрапляє у кишеню так званих менеджерів-кураторів, а решта суми – прямує у головний офіс, якому зазвичай підпорядковуються десятки дочірніх офісів по всій Україні. Виходить своєрідний мережевий маркетинг, навіть зі своїми успішними волонтерами, які проводять тренінги для початківців. Як розповів Василь, один такий успішний львів'янин за півроку назбирав на квартиру. Мій знайомий, звісно, відмовився від запропонованої високооплачуваної посади у такому «бізнесі», але ж на його місце знайшлися інші кандидати, і такий бізнес процвітає у багатьох містах України, завдяки людським пожертвам і що найстрашніше – завдяки хворим дітям, яких, буває, вже немає серед живих, а для них ще збирають…

Днями я поспілкувалася з активістом Сергієм Абрамом, який бореться із шахрайством у Луцьку. Він наполіг на тому, що псевдоволонтера та його компанію потрібно здавати в поліцію, адже діяльність благодійних фондів, від яких вони працюють – сумнівна, немає звітів, реальність не збігається зі словами, один із серії тих фондів уже визнали шахрайським. По всій Україні вже давно активісти борються з подібними аферистами, які наживаються на чужих бідах. Проте цілком викорінити їх не вдається. Сергій погодився, що правоохоронні органи можуть бути недієвим методом у цьому випадку, тому висновки потрібно робити самим. Звісно, декілька гривень, витягнуті з гаманця для доброї справи, ролі ні для кого не зіграють. Проте на Дубенщині є чимало родин, які зіткнулися з бідами та потребують матеріальної підтримки. Тому чому ж не допомогти при можливості адресно? Або якщо вже й кидати кошти у скриньку, то волонтерам, яких знаєш і яким довіряєш.

Влас. кор.