Свічки, виготовлені молодою дубенчанкою, прикрашають домівки не тільки в Україні, а й за кордоном

Багата талановитими людьми Україна, зокрема й Дубенщина має чимало творчих обдарувань. Одні гарно малюють, інші – пишуть, ще хтось чудово плете, вишиває, в’яже, є майстри, які виробляють прекрасні речі з дерева, металів… перелічувати можна довго. З творчими виробами героїні нашої сьогоднішньої рубрики ми познайомилися в соцмережі. Коли побачили на фото красиві оригінальні свічки, то подумали, що це картинки, можливо, реклама продукції якихось відомих супер-майстрів. Але, як виявилося, це роботи дубенчанки — 25-річної Наталії Кондратюк. Дівчина — медик за освітою, працює в одному з місцевих  дитсадків медсестрою, але рік тому зайнялася свічкарством, і ця творчість стала її улюбленою справою. Про особливий підхід Наталії до виготовлення свічок, про роботу з клієнтами, про плани майстрині – читайте у нашому інтерв’ю.

— Наталю, коли та чому ви захопилися виготовленням свічок?

— Зацікавилися ми з чоловіком свічкарством після одруження – шукали спільне хобі. Я, як дівчина, думала, може зайнятися вишивкою, в’язанням, бісером… Але до цих справ душа якось не лежала. І одного разу після весілля свекор показав нам на комп’ютері, як роблять різьблені свічки. Він у нас дизайнер, любить різні творчі речі. Нам з чоловіком ця ідея сподобалася – ми почали шукати в інтернеті різні відео, публікації, і невдовзі закупили багато необхідного матеріалу.

— І відразу приступили до справи?

— Ні, не відразу. Після купівлі необхідного інвентарю якось справа не рушилася далі, бо для різьблених свічок треба було ще чимало апаратури. Але з часом, зібравшись з ідеями та матеріалами, майже рік тому, ми все-таки почали пробувати працювати в цьому напрямку. Оскільки всієї необхідної апаратури на той час ще не було, то ми почали з ажурних свічок. Шукали з чоловіком різні ідеї, які могли виконати, адже кожен вид свічки – це свій температурний режим, свої деталі… Чимало інформації ми перекладали із закордонних сайтів. І коли показали перші роботи людям, то почули їхні схвальні відгуки. Саме це стало стимулом працювати далі.

— Наскільки свічкарство є складною роботою?

— Навчання цьому ремеслу, мабуть, ніколи не завершиться. Зі свічками я працюю вже рік, але постійно стараюся вдосконалитися, шукаю нові ідеї, інформацію, нові техніки. Найскладнішою, певно, є моральна складова – догодити клієнтові. Для мене це завжди трепетно і хвилююче – правильно зрозуміти смаки покупця. Якщо замовляють на подарунок, то я дізнаюся для кого це, розпитую про ту людину, її вподобання. Це допомагає виконати замовлення найбільш якісно. Одного разу дівчина замовляла свічку на подарунок мамі. Я в неї розпитала про її маму і приступила до виробу. Тоді паралельно я робила 3 чи 4 квіткові свічки, одну з яких суто для цієї дівчини. Коли свічки були готові, я їх усі сфотографувала та вислала замовнику, щоб вона вгадала, яка з них для її мами. І покупець вгадала – вибрала ту, яку я виконувала цілеспрямовано для неї.

— Зі світлин зрозуміла, що ви спеціалізуєтесь не суто на одному виді свічок, а виготовляєте в різних техніках, так?

— Мені дуже важко робити щось вузько направлене. Наприклад, поки що я зупинила роботу з венеціанськими свічками, оскільки вони вимагають зовсім іншого підходу до виконання. Я відчуваю себе сильнішою в інших напрямках, тому працюю в них. Наприклад, мені до вподоби робити ажурні, квіткові, крапельні свічки, з вощини…

— Скільки часу в середньому займає виготовлення однієї свічки?

— Найшвидше робляться свічки з вощини, які можна виконати за декілька годин. Буває, коли замовляють якусь особливу свічку, то я не один день трачу на роздуми, якою вона має бути. Набори парафінових свічок виконую десь за два-три дні. Я здебільшого виготовляю свічки з вечора до ночі, оскільки в першій половині дня працюю в садочку.

— До речі, наскільки це популярний вид творчості в Україні? Чи багато у вас колег-свічкарів?

— В Україні дуже мало майстрів зі свічкарства. Здебільшого такі умілиці в Києві і виготовляють різьблені свічки. Якщо говорити про декоративні, то різьблені, мабуть, з’явилися першими в Україні. Десь 10 років тому цією справою зайнялася одна сім’я, але зараз вони менше виготовляють свічки, більше – продають матеріали для цього. Багато хто трохи попрацює в цьому напрямку і кидає цю справу, мабуть, розуміють, що то не їхнє. Хоча нас не дуже багато, проте ми з колегами по ремеслу спілкуємося, обмінюємося ідеями, оцінюємо роботи одна одної. Ворожби між нами нема.

— Оскільки це не дуже популярний вид творчості, то чи всю сировину для виробництва свічок можна знайти в нашій країні?

— Здебільшого всі матеріали вже є в Україні і їх можна купити. Колись це було більш проблемно. Але творчість не стоїть на місці, постійно розширює свій асортимент… Я би, наприклад, дуже хотіла мати кольорову вощину, якої поки що нема в Україні.

— Хто здебільшого ваші клієнти: чи дубенчани, чи користувачі соцмереж з інших міст, чи знайомі, родина…?

— Оскільки у соцмережах я маю сторінки, де виставляю фото з роботами, то більшість клієнтів – це користувачі інтернет-мереж, здебільшого жінки. Колись ми думали про продаж у магазинах, але тоді буде цінова категорія свічок значно вищою і людям буде складніше їх купити. Та й у магазині ти просто купуєш готовий продукт, а коли особисто спілкуєшся з покупцем, то виконуєш роботу за індивідуальними побажаннями. А мої перші клієнти – це дубенчани. Бо до майстрів-початківців в інтернеті небагато довіри, тому спочатку замовляли знайомі моєї сім’ї… Але через декілька місяців роботи, коли я в соцмережі виклала чимало світлин своєї творчості,  почали більше цікавитися інтернет-користувачі з різних областей України. Мабуть, мої роботи вже є в кожній області.

— А чи були замовлення з-за кордону? 

— Знаю, що за кордон на подарунок робили чимало замовлень, але точно всіх країн не перелічу. Замовляли набори в Польщу, раніше – в Італію, Америку… Також нещодавно була співпраця з підприємством «Хані Баджер» (українські настоянки і наливки), які підготували новорічні подарункові набори зі своєю продукцією та продукцією різних хендмейдерів з України. Для них виготовлялись індивідуальні свічки, які роз'їхались не тільки по Україні.

— Чи можете хоча би приблизно підрахувати, скільки робіт ви виготовили за рік праці?

— За рік роботи я виготовила більше двох сотень свічок. Якщо поштучно рахувати, а не наборами, то число буде ще більшим… Лише для одного оптового покупця з Києва я зробила більше ста свічок.

— Ви розповідали, що цим хобі захопилися ви та ваш чоловік? Але безпосередньо процесом виготовлення займаєтеся лише ви?

— Безпосередньо творчим процесом, виготовленням займаюся лише я, але чоловік допомагає матеріально та фізично – замовлення та доставка сировини, транспортування, надсилання готової продукції клієнтам. Але загалом уся сім’я підтримує, дає поради, оцінює. Це мене надихає.

— Які ціни ваших виробів?

— Були у моєму доробку свічки від 40-50 грн… А максимум – безкінечність, бо можна робити ажурні набори до 200 грн. і великі камінні набори за значно більші суми. Але ціни несталі, адже одну партію матеріалу замовляєш за однією ціною, наступну – за іншою. Також трішки дорожчими є ексклюзивні квіткові свічки.

- Можливо, є якісь найдорожчі серцю роботи?

— Найдорожчі для мене – квіткові свічки, бо кожну ту квіточку, яку використовую в декорі, сама саджу, вирощую, плекаю. І коли та квітка зірвана і висушена, минає кілька тижнів і я пам’ятаю, яка це саме квітка, де росла. Так само, як збираю квіти в полі, то про кожну пам’ятаю, де вона зірвана і в якій роботі використана.

- А чи є у вас якісь цікаві історії, пов’язані з виготовленням свічок, з покупцями?

— Кожна історія по-своєму особлива. Я пам’ятаю майже всіх клієнтів. Перші півроку навіть поіменно знала, хто купив, куди, для чого. Пригадую, як колега з медколеджу замовляв свічки марсалового кольору для весілля. Вони з нареченою дуже прискіпливо вибрали кожну деталь. Коли виготовляла свічки на подарунок в Америку, то використовувала в декорі маки, щоб людям була згадка про Україну. Бувало й таке, що люди фотографували місце, де має стояти свічка, а я придумувала, що в той інтер’єр можна гарне зробити. Кожна історія особлива… А найбільш приємно, коли люди вдруге, втретє повторно звертаються. Для мене це означає, що мої старання, сили недарма потрачені.

— Чи вкладаєте ви в роботи сакральне значення? Чи керуєтесь значеннями кольору, якимись символами…?

— Символізму у свої роботи я не вкладаю, це просто захоплення, улюблена справа. Як кожній творчій людині, мені важко відштовхуватися від якихось стандартів чи символів. Здавна вважалося, що свічка – це виріб, який може нести як позитивний заряд, так і негативний, тому, головне, робити її з любов’ю, тоді вона буде приносити людям радість і задоволення.

— Які у вас творчі плани? Можливо, думали про виставку своїх робіт?

— Хочеться не зупинятися на досягнутому, знаходити та впроваджувати щось нове в галузі свічкарства. Можливо, вдасться придумати щось незвичне, стати новатором. Хотіла би мати свою майстерню, проводити майстер-класи. Виставок поки що ми не робили, проте з часом, можливо, така ідея і втілиться в життя.

Спілкувалася Мар’яна Росоловська