Про ідеальну політику і реальних людей

Про ідеальну політику і реальних людей

Політика – це компроміс. Завжди і у всьому. На жаль, велика частина електорату не те що цього не розуміє – просто не хоче помічати. Всім нам хочеться відразу після виборів потрапити в казку – великі зарплати, немаленькі пенсії, стабільна економіка, нормальна повсякденна життя. Шкода, що миттєво можна тільки вляпатися у чергову проблему, але не вирішити вже накопичилися. Хоча б тому, що ідеальний політик, завзято піклується лише про благо народне, в природі не зустрічається. Бо благо це досить розмите — недостатньо (та й неможливо) підвищити пенсію розчерком пера, поки за двох пенсіонерів платить один працюючий, згідно дивної солідарної системи. Неможливо знизити тарифи, коли економіка у стані хронічної кризи і грошей просто нема. Підвищення доходів населення починається лише тоді, коли й у держави доходів — більше.

Влада – жорстоке, прагматичне заняття. Де ідеалісти не затримуються. А якщо затримуються, то творять стільки помилок, що їх доводиться розгрібати десятиліттями. Шлях королів відрізняється від доріг простих смертних. Тому турбота про державу іноді виключає турботу про людей. Так, жорстко. Навіть жорстоко. Але це факт.

Домагаючись економічно обґрунтованої ціни на газ та комунальні послуги в цілому, МВФ і керівництво країни зовсім не робить масовий геноцид. Вони лише намагаються уникнути суїциду держави. Адже уявне благополуччя в минулі роки досягалося лише за рахунок пільгових цін, збільшення зовнішніх боргів і зовнішньої залежності. Що, в підсумку, і призвело до нинішнього сумного підсумку.

У гонитві за образом ідеального політика виборець України втрачає час – кожен наступний президент здається (або є) гірше попереднього. Що хорошого говорять про Кравчука, Кучму, Ющенка чи Януковича? Що приємне будуть згадувати про Порошенка?

Ми очікуємо змін на краще вже зараз, не розуміючи – не президенти погані, це ми – дивні. Політика – компроміс між очікуваннями виборця, який бажає отримати все й одразу та реальною економічною ситуацією. Яка все ще балансує на межі незворотного колапсу. Ви хочете менших платіжок за комуналку або отримувати більше? Вимагайте від роботодавця «білої» зарплати, регулярних відрахувань у бюджет. Перестаньте давати хабарі і постійно порушувати закон – навіть у дрібницях, під час переходу вулиці. Оскільки немає і ніколи не було ідеальних людей у владі – зміни в країні завжди рухаються дратівливо повільно. І то лише тоді, коли весь народ розуміє суть і необхідність цих змін.

1470

Коментарі

Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...