Опис міста ДуПно

Опис міста ДуПно

Присвячую всім, і заодно категорично заявляю що цього всього я не писав. Автор.

Місто ДуПно десь знаходиться, а де саме, ніхто не знає, крім звісно ж того, хто його знаходив, а знайшли Монголо-Татари, які будучи людьми неосвіченими не розібрались для чого воно і спалили для приготування коня-гриль. Про те що воно таки існує свідчить глобус ДуПна. На старій версії глобуса були ще й села ДуПенщини, але коли відомий святий гастроном Санта Клаус Копернік, створив глюкоцентричну систему, всі переконались, що села розташовані в Космосі, а єдиними сусідами ДуПенщини є Москалі, котрі, як відомо, живуть на Місяці.

Історія ДуПна дуже цікава. Спочатку на цій території було болото, на якому жили племена Слов'ян. Назва цього племені походить від слова «Слово». Яке саме слово мається на увазі, історія замовчує, але всі здогадуються. Жителі міста на вшанування славних предків намагаються вживати це слово якомога частіше, а тим, кого це не влаштовує, радять піти познайомитись з цим словом особисто. Вошиві інтелігенти придумали іншу версію, за якою це слово було «Словом о ПУКУ Ігоревім», але їм ніхто не вірить, хоч вони дуже грамотно посилаються на спорідненість слів ПУК і ДУПА. Пізніше Монголо-Татари, у яких Слов'яни поцупили коня-гриль прозвали останніх ВоРинянами і ця назва прижилась, аж поки ДуПном не заволодів князь Давид Ігоревич, який придумав, що календар треба починати з 1100 року. На думку вже згаданих вошивих інтелігентів Давид є сином того самого Ігоря, який ПУКнув. Заволодіти ДуПном, було неважко, бо в ньому ніхто не жив – ВоРиняни збудували його спеціально для того, щоб Монголо-Татари мали що спалювати і не чіпали їх самих. Давиду було сумно наодинці і він розмножувався клонуванням. Так з'явились князі Острозькі. Вони збудували кам'яний замок, щоб їх не спалили Монголо-Татари, після чого останні образились і полетіли геть на свій Місяць, по дорозі пор всяк випадок перейменувавшись в Москалів. Гербом ДуПна спочатку була звісно ж ДУПА, але потім кляті Жидомасони, зібравшись у Луцькій брамі переробили його на свій смак, після чого зіпсували башту для того щоб назло.

Бажаючі відвідати ДуПно можуть здогадатись, що воно поруч по стовпах диму, які утворюються внаслідок спалення його жителями всякого непотребу: сміття, стерні на городах, рекламок та передвиборчих агіток. Як тільки ви відчуєте специфічний стійкий запах стихійних смітників, значить ви вже точно поруч. Прибути в місто можна біля північного полюсу, зайнятого великим сміттєзвалищем, або через південний полюс, біля якого розташований великий завод імені тов. Ц. Діабету, основним завданням якого є забруднення всякою гидотою річки Ікви. Це робиться для відлякування Москалів, щоб в них не прокинулось бажання загарбати цей чудовий край.

Політичним устроєм ДуПна є дИмократія, яка полягає в праві кожного громадянина спалювати всякий непотріб де й коли йому заманеться. Восени та навесні проводяться свята Спалення Сухої Трави в пам'ять про Монголо-Татар. Під час цих свят місто затягнуте їдким димом. Керують містом мер та депутати, які розмножуються виборами, а також чиновники та начальники, які взагалі не розмножуються, бо їх й так забагато. Кожен може переконатись в цьому особисто, спостерігаючи за щомісячним святом Ремонту Каналізації, коли в ямі сидять двоє і ремонтують, а навколо ями стоять семеро й керують. За порядком у місті слідкують загадкові істоти Жменти, які володіють незбагненною магією – їх завжди немає поряд, коли це потрібно, а коли їх не треба, завжди стовбичать поблизу. Їхніми близькими родичами є легендарна служба «ДАЙ», легенди про яку розповідають водії.

Релігії ДуПна поділяються на процвітаючі та занепадаючі. Процвітаючих всього дві. Перша з них, офіційна та найбільш поширена – поклоніння Бахусу. В місті дуже багато храмів цього культу званих генделиками. Вони бувають різними – від маленьких, розрахованих на півтора – два десятки віруючих, до великих і пишних, де поклоніння здійснюють люди з достатком. Популярність цієї релігії призводить до того, що поклоніння відбувається й поза генделиками, в домашніх умовах, в офісах та цехах, на природі та в парках. Обряд офіційного урочистого поклоніння здійснюється по святах практично на всіх підприємствах. Існує численна каста особливо фанатичних віруючих, які здійснюють поклоніння щодня, а коли це з якихось причин не вдається, впадають в екстатичний шал. До цієї релігії постійно долучаються все нові адепти.

Друга релігія ДуПна – планокурство, на відміну від попередньої є гнаною, катакомбною, а тому менш зорганізованою, існують навіть різні її назви. Прихильники офіційної релігії постійно переслідують планокурів і застосовують до них жорсткі репресії. Релігійні відправи потаємно здійснюються в малолюдних місцях, підвалах, тощо, на спеціальному олтареві, так званому «бульбуляторі», який виготовляється з підручних матеріалів. Відомі також безолтарні форми відправ. На відміну від попередньої, ця релігія, як і більшість гнаних є есхатологічною – віруючі знаходяться в постійному очікуванні приходу божества і дуже цього бажають. Найбільш популярною вона є серед молоді.

Всі інші релігії в ДуПні належать до занепадаючих. Для них характерна завищена самооцінка і певна зневага до всіх, хто не належить до їхньої секти.

Туристи можуть відвідати в ДуПно базар, болото, руїни стадіону, велике і малі сміттєзвалища, звісно ж генделики, а також ж ДуПенський заповіТник, утворений за заповітом князів Острозьких, які неодноразово заповідали: «Після нас – хоч потоп!» Потопу, щоправда поки-що організувати не вдалось, але адміністрація старається – як особливі досягнення туристам демонструють Несправжній дерев'яний міст, Несправжню кам'яну стіну, Справжні гаражі та Пусте підземелля. Особливо настирливих повезуть на Тараканівський Форд – стару будівлю, в якій відомий автобудівник Генрі Форд розводив тараканів, але невдало – таракани не повелися. Після цього Форд занепав.

Туристи не можуть відвідати в ДуПно – пристойний парк, пляж, краєзнавчий музей, спортивний комплекс та басейн. Більше того, всього цього не можуть відвідати й самі жителі міста. Причиною цього є підривна діяльність Москалів та Жидомасонів, які постійно здійснюють зловорожі акти – видовбування ямок в асфальті, відключення світла та води, затримку зарплат, підвищення цін. Все це ще було б терпимо, якби ці кляті вороги не вигадали Чотири Лиха, які насилають на місто з завидною постійністю: Весну, Літо, Осінь і Зиму. На боротьбу з цим злом тратять всю свою енергію мер, депутати та чиновники, а тому поява в місті вищезгаданих об'єктів очікується не скоро. Туристи-екстремали можуть спробувати покататись в маршрутках. Слід мати на увазі, що чим більша маршрутка, тим важче в неї забратись із-за великої кількості пІсіонерів, особливо в базарні дні та свята. Улюбленим заняттям цього виду городян є заповнення маршруток та проїзд по всіх зупинках. Не варто займати вільні сидіння, якщо такі раптом знайдуться – дещо пізніше необережний може почути про себе дуже багато цікавого від тих же пІсіонерів.

Про села ДуПенщини слід згадати окремо. Кілька з них, розташовані навколо військового аеродрому, а тому населені виключно шпигунами та диверсантами, в інших же живуть комбайнери, браконьєри, грибники, дачники, бувші колгоспники та депутати сільрад. Харчуються всім, що росте, бігає й плаває, надлишки продають в місті.

Найбільш масовими святами є День міста, фестиваль «Тарас Бульба» та Новий Рік. Проти їх проведення виступають особливо запеклі пІсіонери, прихильники занепадаючих релігій та просто різноманітні заздрісливі й злобливі поганці. Проте найбільш масовим святом є Вибори. До них готуються заздалегідь, а результати довго обговорюють.

Що й казати, багато цікавого є в славному місті ДуПні. Хто не був там – багато втратив, а хто був – стільки не розповість. Для цього треба тут жити.

2007 рік, грудень. Придумано в маршрутці.