РОЗСТРІЛИ В'ЯЗНІВ У ДУБНО 24-25 ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ (3 сторінка)

Додатково

Розстріли НКДБ та НВКС в Дубно здійснювали з 17 вересня 1939 року до 25 червня 1941 року. Тіла вивозили і кидали в колодязі Тараканівського форту. Закопували на території монастиря Чесного Хреста. [126] Виявлено в 1990-х роках масове поховання в підвалі Свято-Миколаївського собору. Також страчувались українці і після захоплення Дубно 17 березня 1944 року.[127]

Пам'ятник

На Луцькому повороті на місці загибелі 25 червня 1941 року працівників НКДБ та НКВС, військових та членів їх сімей, що попали в німецьке оточення, після численних дослідчих перевірок наприкінці 40-х, 50-х, середині 60-х років (в результаті яких було підтверджено сам факт бою та загибель особового складу) тодішньою Дубенською владою у 1966 році було урочисто відкрито пам’ятник, який називався "Пам'ятник чекістам та радпартактиву". Скульптор Б.В.Ричкова, архітектор В.Ф.Драль [128] [129]

17 лютого 1970 року даний пам'ятник було занесено до державного реєстру історичних пам'яток області і взято на державний облік під № 102 (де він рахується й донині, як пам'ятний знак співробітникам держбезпеки і радянським активістам, що загинули у війні, із зазначенням, що шефство над ним несуть правоохоронні структури Дубенського району та Рівненської області).

Напередодні 40-річчя початку війни, у червні 1981 року на місці загибелі та поховання загиблих за ініціативою місцевих органів влади Дубенщини із залученням військовослужбовців гарнізону, старожилів та співробітників Дубенських райвідділів держбезпеки і міліції проведені розкопки, під час яких були знайдені речі загиблих, зброя з відстріляними набоями, гранати, що не розірвались, жіночі речі дружини військовослужбовця, а також солдатські медальйони, частина з яких - з установчими даними окремих загиблих. В присутності численних свідків були знайдені особисті речі начальника райвідділу НКДБ Я.Д.Винокура ( впізнані його дружиною, що прибула для цього з Києва), особисті речі його заступника О.І.Цибаня та інших співробітників НКДБ, декілька посмертних солдатських медальйонів військовослужбовців Червоної Армії, одяг дружини військовослужбовця Д.Г. Набережної, зброя з відстріляними набоями. Всього було знайдено рештки 46-ти осіб, з них встановлено 18 чол.

Під час перепоховання 1981 року серед загиблих на вище зазначеному перехресті, крім 5-х співробітників райвідділу держбезпеки міліціонери Григорій Бурдило, Іван Войт, Олександр Андрушин, Косянчук, Матвійчук, начальник паспортного столу міліції Петренко, прокурор району Іванов, завідувач Дубенським райкомземом Іван Кушко, військовослужбовець Червоної Армії Ворожик, дружина військовослужбовця Д.Г.Набережна. Перераховані прізвища викарбовані на меморіальній плиті братської могили в м. Дубно й сьогодні. Крім того, за свідченнями учасників розкопок 1981 року В.К.Белова, І.Х.Продая, М.О.Маслюка на місці загибелі були також знайдені 6 солдатських медальйонів військовослужбовців Червоної Армії. Дві записки з них із прізвищами, що збереглись, були передані органам військкомату для встановлення осіб. Родичі останніх брали участь у 1981 році в урочистому перепоховані. [130]

26 червня 1981 року в урочистій обстановці за участю Дубенських місцевих органів влади та населення міста і району, представників обласного центру проведено перепоховання останків загиблих у братській могилі на Дубенському військовому кладовищі (р-н автовокзалу), де встановлено меморіальну плиту з прізвищами тільки тих, які були встановлені на той час, як загиблі.

З роками сходинки та пішохідні доріжки навколо пам'ятника почали провалюватись, заросли бур'яном і чагарником. В середині 90-х років пам'ятну стела на Луцькому перехресті без рішення органів влади була понівечена. Станом на кінець 2009 року стела пам'ятника і територія навколо нього мали вкрай занедбаний вигляд. У 2010 році відповідно до Указу Президента України "Щодо підготовки з відзначення 60-річчя визволення України та 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні", за ініціативою ветеранських організацій УМВС УСБУ в Рівненській області , пам'ятну стелу і територію навколо було приведено у відповідний стан. На вимогу релігійних громад було відновлено на стелі і табличку із зображенням хреста. [131]