ЩЕ РАЗ ПРО І.І.ІВАНОВА

Минулого року в жовтні в газеті “Наше дзеркало" в 39-44 номерах була надруковане моє розслідування подвигу І.І.Іванова, пам'ятник якому встановлений на в'їзді в Дубно. Через деякий час я отримав листа від одного жителя Старої Носовиці, який розповів, що він бачив 22 червня 1941 року, коли розпочалась радянсько-нацистська війна. Виникла ще одна версія тих трагічних подій.

В своїй статті я посилався на книгу М. Зефірова «Асы Люфтваффе. “Бомбардировочная авиа­ция", яка в свою чергу ґрунтувалась на даних німецьких архівів. Зокрема, на тому, що що південніше м. Дубно “Хейнкель-111" унтер-офицера Вернера Бёхрингера (Werner Baehringer) отримав тяжкі пошкодження, пішов на аварійну посадку в в 20 км від Дубно. Весь екіпаж, крім бортстрілка ефрейтора Оска­ра Рестемейера (Oskar Restemeier), встиг спастись (тела їх поруч не були знайдені). Доля подальша невідома, можливо вони попали в полон до росіян, де і загинули.

Я запитував себе, що робив цей бомбардувальник в 20 км від Дубно. Адже вони бомбардували не села і поля, а аеродроми. Саме аеродроми була основною ціллю в перший день війни.

Випадково в Інтернеті на одному з радивилівських сайтів я прочитав цікаве свідчення жителя села Гранівка Андрія Мельничука. Ось, що він писав: “З приходом перших «совєтів» Гранівка і її околиці стають об'єктами військового будівництва: на початку 1940 року на південно-західній околиці розпочалося інтенсивне спорудження аеродрому, одночасно реконструювали автомобільний шлях. Роботи не припинялись ні вдень, ні вночі. Весь об'єкт був обплутаний проводами з електролампочками, які освітлювали робочі місця у нічний час. Облаштували цементо-бетонну злітно-почадочну смугу, автошлях розширяли і піднімали до належних параметрів. Напередодні війни на будівництві трудилось близько трьох тисяч засуджених різних національностей, які розміщались у землянках, дерев'яних бараках, а то й просто в «дядьківських» клунях. Такої маси людей, такого розмаїття рис облич Гранівка ще не знала".

Отже в Гранівці, яка дійсно в 20- км південніше від Дубно був аеродром. Це підтвердив Марк Солонін - відомий російський історик, який знайшов запис в архівах, що 46-й винищувальний полк І.І.Іванова базувався в районі м. Дубно (аеродроми Млинів, Гранівка).

Можливо, хтось думає, що це вигадка, та на сайті національного архіву США, я знайшов аерозйомку німецьких літаків, де дійсно був сфотографований аеродром в Гранівці.

Значить, бомбардувальник, що пішов на аварійну посадку в 20 км від Дубно, досить ймовірно, мав своєю ціллю аеродром Гранівка і який попав під атаку радянських винищувачів І-16 та І-153.

Тепер я наведу свідчення 83-річного жителя села Старої Носовиці ( яка в декількох кілометрах від Гранівки) Петронюка Олексія Миколайовича. Я отримав від нього лист, потім особисто зустрівшись він мені те саме повторив. Він стверджував, що біля мосту Старої Косовиці впав літак, біплан (скоріше за все І-153, які крім І-16, також були в полку Іванова). Він особисто і його сусід витягли пілота з літака. Він був мертвий і обличчя було прострілене, так, що його впізнати не можна було. Звання було ст. лейтенант. Коли вони витягли з гімнастерки капсулу, то там було написано Іван Іванович Іванович, який родом з Московської області. Вони поховали спочатку пілота поруч на городі, потім перепоховали на сільське кладовище, яке є і нині. В 1979 році, коли будували пам'ятник І.І.Іванову він писав в місцеву газету про це. До них приїхав військовий і сказав, що І.І.Іванов, син відомого військового, тому потрібно про це мовчати.

Отже виникла, ще одна версія. Тобто І.І.Іванов загинув захищаючи аеродром в Гранівці. Щодо можливого тарану, то Олексій Миколайович, якому було в 1941 році було 11 років його не бачив. Я звернувся знов до історика Марка Солоніна, що є автором відомих історичних документальних бестселерів і які ґрунтуються лише на архівах Міністерства Оборони Росії ( колишнього СРСР). Ось що він сказав, про тарани в перші дні війни:

“Ніяких згадок про тарани НІ В ОДНОМУ первинному документі за перші 7-10 днів війни ні на одному з фронтів я не бачив.

Ця дурість придумана заднім числом і розтиражована пропагандою. Саме дурість такої махровості знадобилася для того, щоб приховати реальну картину подій.

Чому це дурість? Найважче і небезпечне - зайти у хвіст ворожому літаку і зблизитися з ним (на бомбардувальнику є стрілки і вони стріляють). Якщо льотчик-винищувач зміг підійти до "Хейнкелю" на 100 метрів, то промахнутися зі ста метрів важко. Настанови вимагали зблизитися "всього лише" до 200 метрів. З 50-30 метрів промахнутися просто неможливо. Скорострільність “Ішака" (літака, на якому літав І.І.Іванов – І.М.) - 120 пострілів в секунду. Боєкомплекту вистачає на 15 секунд безперервної стрільби. Ворожий літак при обстрілі з 30 метрів перетворюється на решето. Навіщо треба таранити, тобто зменшувати дистанцію з 30 метрів до 0? Навіщо пропагувати тактичну безграмотність? "

Ігор МАРКУЛИЧ